Контактний телефон » +38(044) 229-80-27

Станьте членом нашої організації

Будь ласка, введіть своє ім'я
Будь ласка, введіть свій номер телефону
Будь ласка, введіть свою адресу електронної пошти Поштова адреса недійсна
Будь ласка, введіть своє повідомлення

Материнське серце (частина 1)

Четвер, 09 листопада 2017 13:20

Наше знайомство з друзями з гуманітарного штабу ГО "Всеукраїнська організація зі справ вимушених переселенців" триває кілька років. За ці роки ми зустрічалися з різними людьми, що пережили стрес від постійних переїздів та важких обставин. Фізично вони з нами, але серцем вони там, на тій території, куди, можливо, вже немає вороття ...

Багатодітна сім'я Олени Яковлєвої-Чігрін стала дуже популярною після публікації в газеті “Факти”:

fakty.ua/216981-pereselenka-iz-donecka-alena-yakovlena-chigrin-moej-ruki-buducshij-muzh-prosil-ne-u-menya-a-u-treh-moih-priemnyh-detej.

У будинок Олени ми потрапили після чергового переїзду сім'ї. Це невелика, але затишна квартира у Подільському районі, де сім'я прихистила ще двох кішечок ...
З самого порога нас зустріла доброзичлива і привітна родина. Діти, які вже звикли до частих гостей (преси та відеоканалів), швидко познайомилися з нами і навперебій стали розповідати про свої заняття. У родині Олени всі троє дітей усиновлені ще в Донецьку в тому, минулому житті.
Дарина. Олена її удочерила першою в 2012 році. У той час Дарині лікарі поставили лякаючі діагнози: розумова відсталість, затримка і дефекти мови, педагогічна занедбаність. Олена дуже багато вкладалася в дитину: забрала доньку з притулку, повела її до логопеда. Маленька не вимовляла 22 літери! Дарина так хотіла навчитися говорити правильно, що просила додатково займатися з нею вдома.
На сьогоднішній день Дарині 9 років, вона популярна ведуча, яка стояла на сцені Українського дому, де нещодавно проходив форум усиновлювачів Донбасу. А також вона танцює контемп, проявляючи надзвичайну пластику і грацію. Нам Дарина продемонструвала кілька вправ. Поки вона займається вдома. Але, не все було так просто. Коли Олена забрала її з притулку, у дитини був моторошний стан: на обличчі 30 контагіозних молюсків і зовсім відсутній погляд, позбавлений життя і надії.
Дарині було самотньо в сім'ї і вона постійно просила маму ще подарувати їй братика або сестричку. Так пізніше в сім'ю прийшли Толік і Віка.
Анатолію 10 років, але фактично розвитку йому 9, вони ходять з Дариною в один клас.
Вікторії - 8. Всі діти погодки. Фізичні батьки вже померли на той момент, коли Олена їх усиновила в 2014 році.
Олена згадує:
«Пам'ятаю, приїхали ми з мамою в притулок, побачили дітей і обімліли. Віка увійшла в кабінет директора дивною ходою, тримаючи покручені ручки на грудях. «У дівчинки ДЦП, - шепоче мені на вухо мама. - Чи ми потягнемо ... » Потім дізналися: Віка так ходила, бо їй взули капці на два розміру менше. Також у неї була паралітична косоокість (дівчинка не бачила, куди йде, натикалася на двері) і дистрофія (у віці 5 років Віка важила 11 кілограмів). А Толік ... Навіть на неприкритих одягом частинах тіла дитини було видно шрами від побоїв.
Їх батьки були хронічними алкоголіками. Батько бив Толіка палицею або мухобійкою за найменшу провину. Коли я вперше спробувала обійняти хлопчика, він втиснув голову в плечі і заплющив очі - боявся, що його знову будуть бити. У Віки не було зубів, з рота пахло гнилою плоттю. Упиваючись до «білочки», її батько брав напилок і рівняв доньці зуби. Спиляв їх так, що у дитини розвинулося нагноєння ясен». Пізніше Вікторії робили кілька операцій: частково усунули косоокість, наростили зуби.
Після переїзду Віка складно звикала до нових умов: вона не могла спати, в колишній сім'ї батько щопівгодини заводив будильник, щоб вона бігла в туалет, а не писалася в ліжко. Він працював вантажником і іноді приносив гнилі банани дочці, Віка їла їх разом зі шкіркою. Дитина перенесла ґендерне насильство в сім'ї, від якого досі відходить.
У Анатолія також серйозні проблеми із зором. Він практично жив у притулку, де ніхто не займався його здоров'ям і вихованням. Толік не вмів рахувати і писати, не розрізняв дні тижня і пори року. Зараз йому потрібна серйозна консультація у офтальмолога, тому що зір постійно падає, і лікарі не можуть зупинити цю прогресію.
У 2014 році у сім'ї трапилася ще одна проблема: Олена зі своїми батьками вирішили купити будинок у Донецьку та взяли великий кредит у банку. Врешті-решт вони змушені були виїхати звідти і залишити своє нове житло, коли літом несподівано розпочався обстріл. Зараз вони також стурбовані тим, як сплатити цей кредит ... «Але страшніше було тоді, коли мені дзвонили зі школи і говорили забрати дітей, бо у них зараз обстріли - тоді серце починало шалено битися», - згадує Олена.
З 2014 року родина пережила багато тягот через постійні переїзди. Олена частково зайнята на роботі, тому що постійно треба дбати про дітей. Директор Донецької будівельної фірми, в якій Олена працювала до війни, допомагає родині Олени знімати житло. У цій же фірмі, яка також перебазувалася з Донецька до Києва, Олена і продовжує працювати. Нещодавно Олена перенесла операцію по виведенню каменю з нирки. Багато організацій і фондів надали допомогу та оплатили операцію.
Олена дуже вдячна і невибаглива людина. На питання, чим ми можемо допомогти її сім'ї, відповіла, що дітям не вистачає походів в театр, вони дуже люблять музичні спектаклі. У «минулому житті» вони були частими гостями театрів Донецька, там же вони познайомилися з актором Андрієм Романій, який став рідним їх сім'ї.
Переїхавши до Києва і переживши стільки стресу, діти пережили ще один в школі. Вчителька принижувала дітей перед усім класом, чим викликала у дітей страх ходити у школу.
«Шкільна вчителька так принизила Дарину, що дочка хотіла накласти на себе руки»,- згадує Олена. Знадобився психолог, щоб запобігти суїциду.
Нас вразила розповідь Олени про те, що діти, самі перебуваючи в складних життєвих ситуаціях, хочуть допомагати іншим людям. Вони - волонтери, які беруть участь у проектах допомоги малозабезпеченим людям, людям без певного місця проживання. Думаю, що саме така любов до людей і глибока віра допомагають їм виживати в цьому непростому світі.
Незважаючи на всі труднощі і проблеми в сім'ї, Олена і її діти продовжують жити, боротися і любити. Адже тільки завдяки такому великому материнському серцю та підтримці людей доброї волі можливо все долати і рухатися вперед.

Яков 2

Яков 3

Copyright © 2007-2018 Федерація жінок за мир у всьому світі

Створення сайту - McSite