З Лесею Тищенко ми познайомилися на концерті, який ГО “Федерація жінок за мир у всьому світі” організувала до Дня Захисника України для лікующихся в Київському міському клінічному госпіталі ветеранів війни. Така звичайна жіночка в білому теплому шарфу-снуд та чорній куртці підійшла та познайомила нас зі своєю унікальною майстерністю. Після концерту ми ще разом спілкувалися.
Народна художниця Леся Миколаївна Тищенко народилася 16 січня 1952 году в м. Сватовому Луганської області. В 1973 році закінчила художнє училище в Луганську, в 1980 році – Київский поліграфічний інститут. Вона майстерна акварелістка, володіє унікальною технікою акварелі “по-мокрому”.
Також Леся Миколаївна членкіня ГО “Громадський корпус”. В жовтні-грудні 2014 року вона неоднократно перебувала на Донбасі в зоні проведення АТО з гуманітарною місією організації, стояла на Майдані. Саме там народилися сюжети для її картин, які нікого не залишають байдужими.
Леся Тищенко учасниця численних виставок художніх робіт по всій Україні та далеко за її межами. Багато разів зі своїми картинами була на передовій у Луганській та Донецькій областях, щоб підтримати бойовий дух воїнів.
Нині вона лікується у військовому госпіталі разом з учасниками Великої Вітчизняної війни, воїнами – афганцями, учасниками АТО.
Але не сидиться їй просто так, активна діяльність продовжується. Відкрита душа, надзвичайно сильний дух та жіноча теплота збереглися в цієї людині.
Вона зустріла серед пацієнтів шпиталю тих, кого вона бачила раніше на передовій АТО, у окопах і бліндажах. Вони запропонували зробити персональну виставку, на що адміністрація госпіталю дала добро. На презентації виставки художниця поділилася:
”Нічого-нічого, соколи мої дорогенькі, ось незабаром я одужаю і тоді – знову на фронт! Аби на передовій, як і останні чотири роки поспіль, піднімати бойовий дух нашого славного воїнства… Щиро вірю, що моє мистецтво потрібне захисникам України. Та й вони мені самі про це постійно говорять. Отож, і далі допомагатиму, чим зможу, нашим славним хлопцям і дівчатам, які нині обороняють мир і спокій громадян усієї України, воюючи на тимчасово окупованих територіях Донеччини і Луганщини. Саме заради цих солдатів і офіцерів я щоранку стаю за мольберт і малюю, малюю, малюю… Аби назавжди закарбувати у моїх картинах правду про цю страшну війну”.