Знайомство між ГО “Федерація жінок за мир у всьому світі” та Гуманітарним штабом ГО “Всеукраїнська організація зі справ вимушених переселенців” триває кілька років. За ці роки відбулися зустрічі з багатьма переселенцями та їх родинами, що пережили стрес від постійних переїздів та важких обставин. Фізично вони з нами, але серцем вони там, на тій території, куди, можливо, вже немає вороття…

У 2014 році в Луганську недалеко від будинку Верещаків впала ракета, це побачила їх бабуся Надія Данилівна з балкону. Син Ірини Ростислав вже не ходив до школи, оскільки вона знаходилася біля майдану і там постійно бомбили. Їм довелося втекти 13 червня 2014 року до Києва з 200 гривнями в кишені. Допомагали зовсім незнайомі люди з вулиці.

Коли вони приїхали до подруги у Київ, вони мешкали 6 осіб в однокімнатній квартирі всією дружньою сім’єю. Ні на чому спати, вкриватися, немає грошей, жили на пайки, які видавали в штабі. Через місяць Ірина змогла отримати роботу та зарплату, яка могла просто покрити витрати на оренду та комунальні послуги. Бабуся також переїхала жити разом з ними.

Вони дуже вдячні усім дбайливим людям, які готові допомогти іншим.

МАТЕРИНСЬКЕ СЕРЦЕ (ЧАСТИНА 2)